Методична скринька

Відділ освіти виконкому
Тернівської районної у місті ради
Комунальний заклад «НВК «КЗОШ-ДНЗ №83»




Вивчення інтерактивних методів навчання на уроках російської мови та літератури

(методичний посібник для вчителів
російської мови та літератури)








Кривий Ріг - 2017


Павлиш О.М.
Вивчення інтерактивних методів навчання на уроках російської мови та зарубіжної літератури. Методичний посібник.–Кривий Ріг, 2017.-54 с.

            У посібнику розміщені методологічні підходи до оцінювання навчальних досягнень учнів у процесі інтерактивного навчання на уроках із зарубіжної літератури та російської мови.
            Метеріал, розміщений у посібнику, є додатковим для проведення уроків у загальноосвітніх школах міста.
            Посібник рекомендований для вчителів зарубіжної літератури та російської мови і учнів з метою поглибленого вивчення російської мови та зарубіжної літератури.

 

Зміст
 
Вступ……………………………………………………
 
 
4
Розділ І. Інтерактивні технології у викладанні російськоїмови та зарубіжноїлітератури………………………………………….……
 
 
 
6
1.1. Теоретичні положення інтерактивних технологійнавчання…………………………………………………
 
 
6
 
1.2. Методологічніпідходи до оцінювання навчальних досягнень учнів у процесіінтерактивного навчання…………………………………………………
 
 
 
10
 
Розділ ІІ. Методичні рекомендації для ефективної організації навчального процесу на урокахросійської мови та літератури засобами інтерактивних технологій………………………………………………..
 
 
 
 
16
 
2.1. Ефективні методи і прийоми навчання мовита літератури у формуванні інтерактивних навичок……
 
 
16
 
2.2. Практичне застосуванняапробованих методів і прийомів уформуванні інтерактивних навичок…………………………………………………..
 
 
 
21
 
 
 
 
 
Висновки…………………………………………………
 
30
 
Література……………………………………………….
 
31
 
Додатки.…………………………………………………
 
33
 
 


Вступ
Модернізація навчально-виховного процесу на сучасному етапі сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, спроможної повноцінно реалізуватись в житті. Одним із кроків підвищення ефективності уроку є впровадження разом із традиційними методами навчання інтерактивних технологій навчання. Ефективними вважають уроки з використання інтерактивних технологій навчання, які активізують процес особистісно-зорієнтованого навчання й унеможливлюють домінування одного учасника навчального процесу над iншим.         Передових педагогів всіх часів об’єднувало бажання і вміння працювати, аналізувати результати своєї роботи, своїми індивідуальними якостями впливати на становлення учнів, як творчо мислячих, високоморальних, соціально адаптованих особистостей.

Мета роботи –теоретичнообгрунтувати,розробити та експерементально перевірити технологію розвитку діяльності учнівна уроках російської мови та зарубіжної літератури.

Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:
1)теоретично обгрунтувати соціально-педагогічну необхідність впровадження інтерактивних технологій у процесі вивчення мови та літератури;
2)визначити критерії сформованності умінь і навичок учнів;
3)навсіх етапах формування складових культури читання виокремити пріоритетні методи,прийоми,види і форми навчальної діяльності,що сприяють вихованню любові до книги,читання.
Iнтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення. При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація. Я намагатимусь вирішити:
- з’ясувати загальну суть інтерактивного навчання;
- розкрити шляхи вдосконалення сучасного уроку;
- розглянути структуру і методику інтерактивного навчання;
- оглянути наукові праці з даного питання та поділитися досвідом проведення уроків з використання інтерактивних технологій навчання (фрагменти уроків), які джерелом формування духовно багатої творчої особистості, будівникамайбутнього нашої країни.
Інтерактивні технології навчання базуються на використанні методологічної системи, основу якої становлять активні методи навчання, що забезпечують формування індивідуальної особистості, якостей учнів через інтерактивізацію учасників за рахунок спеціально створених умов навчального середовища. Інтерактивні технології навчання застосовуються на тільки для глибшого розуміння і засвоєння інформації, а й її використання, що дозволяє сформувати систему знань з даної дисципліни та включити її до власних надбань учня.
Розділ І. Інтерактивні технології у викладанні російської мови та зарубіжної літератури.

Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють.
Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячогоколективу.

1.1. Теоретичні положення інтерактивних технологій навчання.
Як правило, сучасна система навчання чекає від учителя охоплення великого обсягу інформації й орієнтована на рівні „знання” та „розуміння”. Це підштовхує педагога на використання в основному пасивних методів навчання. У середньовіччі використання пасивних методів було виправдане. Учитель мав можливість передати весь обсяг відомої на той час інформації з будь-якого предмета своєму учневі. У сучасному світі ситуація кардинально змінилася. Неможливо одній людині знати все, навіть у якій-небудь одній царині знання. До того ж, як відомо, численні факти добре запам’ятовують комп’ютери. Учні ж повинні мати цілком інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її та застосовувати в конкретних умовах, формулювати й відстоювати власну думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології.

            Інтерактивні технології можна представити як різновид активних методів навчання. Але ми виділяємо їх в окремий розділ, щоб підкреслити їх важливі ролі в сучасному світі. Сутність інтерактивних технологій у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це співнавчання (колективне, кооперативне, навчання в співпраці).

            Педагогічний словник дає таке визначення: „Інтерактивне навчання (від лат. Interaction – взаємодія) – навчання, побудована на взаємодії учнів з навчальним оточенням, навчальним середовищем, що служить сферою засвоєння знань”.
Поняття “інтерактивне навчання” уявляє собою переклад англомовного терміну interactive learning, який означає учіння (стихійне чи спеціально організоване), засноване на взаємодії, і навчання, побудоване на взаємодії. Взаємодія – чого з чим чи кого з ким?Взаємодія з досвідом…Що мається на увазі?
Інтерактивне навчання засноване на прямій взаємодії учнів (тих, хто навчається) з навчальним оточенням. Навчальне оточення, чи навчальне середовище, виступає як реальність, в якій учасники знаходять для себе область засвоєного досвіду. Якщо розглядати інтерактивне навчання глибше, то мова йде не просто про залучення емпіричних спостережень, життєвих вражень учнів у якості допоміжного матеріалу, ілюстративного доповнення. Досвід учня – учасника слугує центральним джерелом навчального пізнання. В традиційному навчанні ведучий (тренер, викладач, учитель) виконує роль “фільтра”, що пропускає через себе навчальну інформацію, в інтерактивному – роль помічника в роботі, одного з джерел інформації.
            У порівнянні з традиційним в інтерактивному навчанні змінюється і взаємодія з ведучим: його активність поступається місцем активності учнів, його задача – створити умови для їх ініціативи. В такому навчанні учні виступають не пасивними суб’єктами навчання, але повноправними учасниками, їх досвід важливий не менше, ніж досвід ведучого, який не дає готові знання, а спонукає до самостійного пошуку. В умовах школи цей підхід застосовується в дослідницькому навчанні.
Основою роботи в інтерактивному навчанні є досвід, який мають учасники. Ключ, що запускає механізм переробки досвіду, - питання ведучого. Від цих питань досвід учасників продовжував би залишатися не переробленим.
Інтерактивне навчання – це навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.

Основні риси та переваги інтерактивних технологій навчання:
1. ІТН дозволяють забезпечити глибину вивчення змісту. Учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка). При цьому відсоток учнів, які засвоїли знання, достатньо високий (більше 50%).
2. Змінюється роль учнів. Вона активна: учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання.
3. Змінюється основне джерело мотивації навчання. Воно стає внутрішнім, це інтерес самого учня.
4.Значно підвищується роль особистості педагога. Педагог сильніше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор.
            Основні недоліки ІТН:
Засвоєння незначного обсягу інформації потребує значного часу.
Кожна ІТН потребує попереднього розгляду і навчання учнів процедурі. Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і ходом навчання. Результати роботи учнів менш передбачувані. Дисципліна учнів на інтерактивному уроці може бути проблемою для вчителя.
            Практично відсутні методичні розробки та література з ІТН.
Використання ІТН – не самоціль. Це лише засіб для досягнення такої атмосфери в класі, що найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання.
            Якщо застосування вами ІТН у конкретному класі веде до протилежних результатів – треба переглянути вашу стратегію й обережно підходити до використання подібних технологій.
            ІТН потребують певної зміни всього життя класу. Починайте з поступового використання цих технологій, якщо ви або учні з ними не знайомі. Як педагогові, так і учням потрібно до них звикнути.
            Понад 2400 років тому Конфуцій сказав:
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу, я пам'ятаю.
Те, що я роблю, я розумію.
            Ці три прості твердження обґрунтовують необхідність вико­ристання активних методів навчання. Дещо змінивши слова ве­ликого китайського педагога, можна сформулювати кредо ін­терактивного навчання:
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.
Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.
Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.
            Набагато важливіше навчити, ніж просто розповісти. Хоча останній метод простіший, доступніший і, безумовно, швид­ший. Ви можете швидко повідомити учням те, що вони повинні знати, і вони забудуть це ще швидше.
            Процес навчання не автоматичне вкладання навчального ма­теріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової робо­ти дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Пояснен­ня й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх, стійких знань.Цього можна досягти тільки за допомогою ак­тивного (інтерактивного) навчання.

1.2. Методологічні підходи до оцінювання навчальних досягнень учнів у процесі інтерактивного навчання

            Як оцінювати роботу учнів під час проведення інтерактивних уроків, як підтвердити, що діти справді набули необхідні знання, уміння і навички, сформували у себе значущі для сучас­ного життя цінності та компетентності? Ці важливі проблемні питання спонукають педагогів,які застосовують інтерактивні технології, переосмислювати критерії оцінювання навчальних досягнень школярів. Наприклад, у інтерактивному навчанні важливими є такі вміння, як здатність відстоювати свою думку чи аргументувати свою позицію під час дискусії або дебатів. Отже, оцінювання повинно базуватися саме на цих важливих уміннях, а не лише на оцінюванні здатності учня запам'ятовувати та відтворювати фрагменти інформації. Разом із застосуванням традиційних методів оцінювання рівня навчальних досягнень учнів учителі шукають також альтернативні підходи до вирішення цього питання.
            Оцінювання досягнень школярів повинно мати потрійний характер: вчителям рекомендовано перевіряти роботу учнів і її результати відразу після закінчення засвоєння матеріалу, що міститься в розділі програми, а також в кінці семестру і шкільного року. На відміну від існуючих сьогодні думок про відмову від поточного оцінювання на інтерактивних уроках вчителеві треба приділяти більше уваги поточному оцінюванню роботи учня під час уроку (а також оцінюванню домашніх робіт), аніж тестам у кінці семестру. Діагностична і класифікаційна цінність такого «м'якого оцінювання» є важливою на інтерактивних уроках. Варто також дбати про те, щоб оцінювання не заважало самому процесові навчання: воно повинно виконувати допоміжну функцію, а не бути окремою пріоритетною функцією вчителя.
            Бажано застосувати подвійну форму оцінювання — оцінювання в рамках шкали оцінок-балів і описове оцінювання, яке дає можливість краще передати учням та їхнім батькам інформацію про способи і результати їхньої роботи, досягнення і труднощі учня.
Важливо пам'ятати, що завданням учителя є швидше створення умов, за яких позиції зацікавленості, відкритості, відповідальності учнів у навчанні та їхні особистісні риси можуть розвиватися й усвідомлюватися.

Цьому сприятимуть:
- включення до пріоритетів оцінювання самого процесу навчання, тобто того, як проходить робота учня,
- на відміну від оцінювання лише результатів роботи;
- оцінювання учнів, яке опирається на чіткі критерії, що дозволяє учневі взяти відповідальність за роботу та її результати, а також уможливлює самооцінку роботи та її результатів.
 При цьому бажано, щоб учні мали можливість ознайомитися з критеріями оцінки перед початком роботи, а не після її виконання:
·      оцінювання досягнень учнів, незалежно від того, чи вони значні, чи скромні, якщо вони є результатом справжніх зусиль учня;
·      оцінювання зусиль, які учні вкладають у навчання один одного, у співпрацю;
·      обговорення вправ і завдань, у процесі яких учні мають можливість задуматись над власним способом вчитися;
·      приділення уваги емоціям, які у них виникають під час роботи взаємовідносин з іншими учнями;
·      пропонування індивідуальних і групових завдань, які учні виконують самостійно, проходячи етапи пошуку, відбору критичного аналізу, узагальнення і записування результатів своїх досліджень;
·      заохочення учнів до самооцінки, внаслідок якої вони краще пізнають себе, свої можливості і сфери, які потрібно розвивати (почуття власної вартості, що спирається на реальне бачення власної особи);
·      ініціювання дискусій, які дають змогу учням формулювати власні погляди і модифікувати їх;
підтримка ініціатив та ідей, запропонованих учнями самостійно.
Структура і методи інтерактивного уроку
Особливістю інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя і громадянської активності в громадянському суспільстві і демократичній правовій державі на заняттях з будь-якого предмета шкільної програми. Це вимагає активізації навчальних можливостей учня замість переказування абстрактної “готової” інформації, відірваної від їхнього життя і суспільного досвіду. Уроки також повинні надати учням основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навики і зразки поведінки.
Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мислення та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів у великій мірі залежить від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.
Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. Як правило, структура таких занять складається з п’яти елементів:
а) мотивація;
б) оголошення представлення теми та очікування навчальних результатів;
в) надання необхідної інформації;
г) інтерактивна вправа – центральна частина заняття;
д) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.
Розглянемо кожен з цих елементів ґрунтовніше, аналізуючи його методику відтворення в рамках уроків світової літератури.
Мотивація.
Мета цього стану – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає можливість учням насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший вчитель і зовсім інші завдання. Крім того, кожну тему можна реально вважати засвоєною, якщо вона (тема) стала основою для розвитку в особистості суб’єкта пізнання власних новоутворень. Отже, суб’єкт навчання може бути максимально налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість. Усвідомлювати, що і навіщо він зараз робитиме.
Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприймання, налаштовує їх на розв’язання певних проблем.
Цей елемент уроку має займати не більше 5% часу заняття.
Оголошення, представлення теми та очікування навчальних результатів.
 Еталоном є ситуація, коли після уроку учень не тільки знає, розуміє, чого він досяг, а й чого він хотів би, мав би досягти на наступному уроці, чого він взагалі хоче від вивчення літератури для свого життя.
Надання необхідної інформації.
Мета цього елементу, етапу уроку – дати учням достатньо інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або наочності. Для економії часу на уроці і для досягнення максимального ефекту уроку можна подавати інформацію для попереднього домашнього вивчення. Ця частина уроку займає близько 10-15% часу.
Інтерактивна вправа – центральна частина заняття.
Їх метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина уроку має займати близько 50-60% часу на уроці.
Підбиття підсумків уроку.
Вчителю варто задуматись над тим, що підбиття підсумків уроку – це дуже важливий етап інтерактивного заняття. Саме тоді пояснюється зміст проробленого; підводиться риска під знаннями, що повинні бути засвоєні, і встановлюють зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, знадобиться їм у майбутньому.
Функції підсумкового етапу уроку:
- прояснити зміст опрацьованого;
- порівняти реальні результати з очікуваними;
- проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;
- зробити висновки;
- закріпити чи відкорегувати засвоєння;
- намітити нові теми для обміркування;
- установити зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому;
- скласти план подальших днів.
Під підсумками уроку мається на увазі процес, зворотний інструктажу. Іншим терміном для цього стану є “рефлексія” – здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх із діями та вчинкамиінших людей. Мета рефлексії: згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності – її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримати результати.
Важливим фактором, що впливає на ефективність рефлексії в навчанні, є різноманітність її форм, і відповідність віковим та іншим особливостям дітей. Рефлексія не повинна бути лише вербальною – це можуть бути малюнки, схеми, графіки.Мета – забезпечити розуміння змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель. Часто буває доцільно долучити до визначення опублікування результатів усіх учнів. Отже, вони теж повинні розуміти, для чого вони прийшли на урок, до чого їм треба прагнути.

Розділ 2. Методичні рекомендації для ефективної організації навчального процесу з мови та літератури засобами інтерактивних технологій

2.1. Ефективні методи і прийоми навчання мови та літератури у формуванні інтерактивних навичок


            Інтерактивні технології(ІТ) можна представити як різновид активних методів навчання. Але ми виділяємо їх в окремий розділ, щоб підкреслити важливу роль цих технологій у сучасній освіті.
Суть інтерактивних технологій полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це співнавчання (колективне, кооперативне навчання, навчання у співпраці), в якому і вчитель, і учні є суб'єктами. Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів. ІТ найбільше відповідають особистісно зорієнтованому підходу до навчання. В процесі застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри.Тому ІТ найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.
• Інтерактивні технології дають можливість забезпечити глибину вивчення змісту. Учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку).При цьому відсоток учнів, які засвоїли знання, досить високий (понад 50).
• Змінюється роль учнів. Вона активна: учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання.
• Змінюється основне джерело мотивації навчання. Воно стає внутрішнім, це інтерес самого учня.
• Значно підвищується роль особистості педагога. Педагог більше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор.
• Засвоєння незначного обсягу інформації потребує значного часу.
• Кожна інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду і навчання учнів процедури. Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і ходом навчання. Результати роботи учнів менш передбачувані. Дисципліна учнів на інтерактивному уроці може бути проблемою для вчителя.
• Практично відсутні методичні розробки та література з інтерактивних технологій.
            Як правило, сучасна система навчання вимагає від учителя охоплення великого обсягу інформації, вона орієнтована на рівні «знання» й «розуміння». Це підштовхує педагога на використання в основному пасивних методів навчання. В середньовіччі використання пасивних методик було виправдане. Учитель мав можливість передати весь обсяг відомої на той час інформації з будь-якого предмета своєму учневі.У сучасному світі ситуація кардинально змінилася. Неможливо одній людині знати все, навіть у якійсь вузькій царині знання.
            До того ж численні факти містяться в пам'яті комп'ютера. Учні ж повинні мати цілком інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її та застосовувати в конкретних умовах, формулювати й відстоювати особисту думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології.Інтерактивні технології потребують певної зміни життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учням, так і педагогові.
            Починайте з поступового застосування цих технологій, якщо ви або учні з ними не достатньо ознайомлені. Як педагогові, так і учням треба звикнути до них. Можна навіть скласти план їх впровадження. Краще старанно підготувати декілька занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені «ігри».Можна провести з учнями особливе «організаційне заняття», створити разом з ними «правила роботи в класі». Налаштуйте учнів на старанну підготовку до навчальних семінарів. Використовуйте спочатку прості інтерактивні технології – робота в парах, малих групах, мозковий штурм тощо. Коли у вас і в учнів з’явиться досвід подібної роботи, такі заняття проходитимуть набагато легше, а підготовка не потребуватиме багато часу.Використання інтерактивних технологій – не самоціль.
            Це лише засіб для досягнення такої атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, дає можливість дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання. Якщо застосування вами інтерактивних технологій у конкретному класі веде до протилежних результатів – треба переглянути вашу стратегію й обережно підходити до використання подібних технологій. Можливо, варто обговорити цю ситуацію з учнями (чи правильно ви розумієте й використовуєте ІТ, чи готові ви й учні до їх використання?).Деяким викладачам буває складно розкривати себе перед школярами, висловлювати особисту думку щодо матеріалу, показувати некомпетентність у деяких питаннях.
            Безумовно, не всі викладачі «створені» для інтерактивних технологій. Проте їх використання дає можливість для фахового зростання, для зміни себе, для навчання разом з учнями.
            Зробити перший крок допоможе сам новий підхід до навчання та його мети, за якого викладач відверто може визнати себе не спеціалістом і отримати «право» не знати відповіді на ті або інші запитання (до того ж багато запитань з будь-якого предмета не мають однозначної або єдино правильної відповіді). З іншого боку, після декількох старанно підготовлених уроків викладач зможе відчути, як змінилося ставлення до нього учнів, а також сама атмосфера в класі - і це послужить додатковим стимулом до роботи з інтерактивними технологіями.
            Для ефективного застосування інтерактивних технологій, зокрема щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді «ігри заради самих ігор»), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:
• дати завдання учням для попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
• відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до освоєння теми;
• під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;
• на одному занятті можна використовувати одну (максимум-дві) інтерактивних вправи, а не їх калейдоскоп;
• дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;
• проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, які не були пов’язані з інтерактивними завданнями.
Для зміцнення контролю над ходом процесу навчання за умов використання інтерактивних технологій викладач повинен попередньо добре підготуватися:
• глибоко вивчити та продумати матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, різноманітні тексти, зразки документів, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;
• старанно планувати і розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати запитання й можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття (докладно описуючи хід занять, автори намагалися максимально полегшити підготовку викладача до проведення заняття);
• мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найбільш цікавих для учнів випадків, проблем; оголошувати очікувані результати (мети) заняття й критерії оцінки роботи учнів;
• передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.
            Передбачається, що оцінювання навчальних досягнень учнів за умов застосування інтерактивних технологій відбуватиметься у формі схвалювання будь-яких, навіть щонайменших успіхів та зусиль учнів. Коментарі щодо учнівських дій, навіть такі, що містять критику, мають починатися з позитивних зауважень. Коригування неточних, неправильних відповідей та дій можливе лише у формі пропозицій діяти інакше: «Можлива інша відповідь»… , «Існує інша точка зору»…, «Можна сказати (написати, зробити) інакше»…. Передусім необхідно дати право самому учневі переглянути свій початковий варіант дій.
            Методика перевірки навчальних досягнень учнів має відповідати меті та методиці викладання предмета. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка навичок потребує набагато більше часу, а переконатися у виховному ефекті навчання безпосередньо на уроці взагалі майже неможливо. Цінності, особисте ставлення проявлятимуться в реальному житті; завдання ж учителя – дати учням можливість висловлювати й захищати особисту думку в будь-яких навчальних ситуаціях у класі та поза школою.
            Оцінюючи результати інтерактивного навчання, необхідно враховувати такі умови:
• підтримувати баланс перевірки знань, навичок;
• використовувати традиційні та інтерактивні технології оцінювання;
• застосовувати групове, змагальне та індивідуальне оцінювання, самооцінку та взаємооцінку учнів;
• обговорювати з учнями критерії оцінювання;
• враховувати досягнення класу та індивідуальний прогрес учнів.

 

2.2. Практичне застосування апробованих методів і прийомів у формуванні інтерактивних навичок


            Розглянемо застосування інтерактивних методів на уроках на прикладі малих груп учнів.
            Робота в малих групах дає змогу учням набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу в команді. Ідеї, вироблені в групі, допомагають учасникам бути корисним одне одному. Висловлювання думок допомагає їм відчути особисті можливості та зміцнити їх.
            Учитель об'єднує учнів у малі групи, розподіляє завдання між групами. Вони мають за короткий час (як правило, 3-10 хв) виконати це завдання та представити результати роботи своєї групи.Більшість завдань слід опрацьовувати саме в малих групах або парах, тому що учням краще висловитися в невеличкій групі. Робота в малих групах дає змогу заощадити час уроку, бо зникає потреба вислуховувати кожну людину у великій групі.
            Коли ви починаєте роботу з малими групами:
1. Об'єднайте учнів у малі групи (4-6 осіб).
2. Ознайомте їх із ролями, які вони можуть виконувати.
Ø  Спікер(керівник групи):
·      зачитує завдання групи;
·      організовує порядок виконання;
·      пропонує учасникам групи висловитися по черзі;
·      заохочує групу до роботи;
·      підбиває підсумки роботи;
·      визначає доповідача.
Ø  Секретар:
·      веде записи результатів роботи своєї групи;
·      записи веде стисло й розбірливо;
·      як член групи, має бути готовим висловити думку групи підчас підбиття підсумків або допомогти доповідачеві.
Ø  Посередник:
·      стежить за часом; заохочує групу до роботи.
Ø  Доповідач:
·      чітко висловлює думку групи; доповідає про результати роботи групи.
3. Дайте кожній групі конкретне завдання та інструкцію щодо організації групової роботи:
·         можна починати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі;
·         необхідно дотримуватись одного з правил активного слухання, коли хтось говорить, усі слухають і не перебивають. Намагатися обговорювати ідею, а не особи учнів, які висловили цю ідею;
·         утримуватися від оцінок та образ учасників групи;
·         намагатися в групі дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.
4. Виділіть час на виконання групової роботи. Під час групової роботи надайте кожній групі потрібну допомогу.
5. Запропонуйте групам представити результати роботи.
6. Прокоментуйте роботу груп.

РОБОТА В ПАРАХ


Однією з форм роботи в малих групах є робота в парах. Один із варіантів проведення:

• поставте учням питання для дискусії або гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, дайте учням небагато часу для того, щоб продумати можливі відповіді або рішення самостійно;
• об'єднайте учнів у пари, визначте, хто з пари починатиме висловлюватись, і попросіть їх обговорити свої ідеї одне з одним. Краще зразу визначити час на висловлювання кожного з учасників пари і спільне обговорення. Це допоможе учням від початку звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди щодо відповіді або рішення.
Кожна пара обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.

 

«МОЗКОВИЙ ШТУРМ»


«Мозковий штурм»- це ефективний та добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення, що широко використовується. Він спонукає виявляти свою уяву та творчість шляхом вираження думок усіх учасників, допомагає знаходити декілька рішень щодо конкретної проблеми.
Порядок проведення:
1. Запропонуйте учням сісти так, щоб вони почувалися зручно та невимушено.
2. Визначте основні правила (див. далі).
3. Повідомте їм проблему, яку треба вирішити.
4. Запропонуйте учасникам висловити свої ідеї.
5. Запитуйте їх по черзі надходження. Не вносьте в ідеї ніяких коректив.
6. Спонукайте учасників до висування нових ідей, додаючи при цьому свої особисті.
7. Намагайтеся не допустити глузування, коментарів або висміювання яких-небудь ідей.
8. Продовжуйте доти, доки будуть надходити нові ідеї.
9. На закінчення обговоріть та оцініть запропоновані ідеї.
Правила проведення «мозкового штурму», які можна запропонувати учням:
1. Під час «висування ідей» не пропускайте жодної. Якщо ви будете судити про ідеї та оцінювати їх під час висловлювань, учасники зосередять більше уваги на захисті своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові та більш досконалі.
2. Необхідно заохочувати всіх до висловлення якомога більшої кількості ідей. Варто заохочувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час «мозкового штурму» не вдається отримати багато ідей, це можна пояснити тим, що учасники піддають свої ідеї самоцензурі - двічі подумають перед тим, як висловити.)
3. Кількість ідей слід заохочувати. Врешті-решт, кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники мають змогу дати політ уяві.
4. Спонукайте всіх учасників розвивати або змінювати ідеї інших. Об'єднання або зміна раніше висунутих ідей часто спричинює висунення нових, що перевершують попередні.
5. У класі можна повісити такий плакат:
• Кажіть усе, що спаде вам на думку.
• Не обговорюйте і не критикуйте висловлювань інших.
• Можна повторювати ідеї, запропоновані кимось іншим.
• Розширення запропонованої ідеї заохочується.

 

РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ


            Більшість дилем (тобто суперечливих питань) можна вирішувати, застосовуючи метод розв'язання проблем, що складається з кількох етапів:
            Аналіз проблеми. Що трапилося? Чому? Хто в ній задіяний? Хто може бути зацікавлений у її розв'язанні? Якої інформації мені бракує й де її можна отримати?
            Пошук розв 'язання проблеми. Які способи її розв'язання? У чому їх переваги й недоліки? Які шанси і загрози вони несуть?
Вибір розв'язання. Яке розв'язання найкраще з точки зору загальноприйнятих цінностей, наприклад справедливості, а також інших критеріїв, наприклад низьких коштів або простоти? Які труднощі можуть з'явитися в процесі його реалізації? Якими будуть наступні кроки під час запровадження його в життя? Хто може ускладнити або унеможливити його? На кого можна розраховувати як на союзників?

СИМУЛЯЦІЙНІ ІГРИ (СИМУЛЯЦІЇ)


            Це створення вчителем ситуацій, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процеси, які відбуваються в справжньому суспільному, економічному та політичному житті. Отже, симуляції є «мініатюрною» версією реальності. Цей метод наближений до рольової гри, але він істотно відрізняється від неї, бо його мета — не представлення поведінки конкретних особистостей, а ілюстрування певних явищ і механізмів (наприклад, дії закону попиту і пропозиції, процедури ухвалення рішень в органах місцевого самоврядування чи механізм господарського росту).
            Отже, в симуляції не йдеться про демонстрування акторських здібностей, а про вміле і за можливості безособове відтворення даного процесу. Звичайно, треба пам'ятати, що кожна симуляція спрощує дійсність, бо інакше неможливо було б провести її на уроці.

ЗАЙМИ ОСОБИСТУ ПОЗИЦІЮ


            Цей метод корисний під час проведення в класі дискусії на суперечливу тему. Як проблеми слід використовувати дві протилежні думки, які не мають правильної відповіді.
Мета: це корисна вступна вправа для демонстрації різних думок із досліджуваної теми; дає учням можливість висловити свою точку зору і наприкінці уроку оцінити засвоєння цієї теми.

Порядок проведення:
1. Розмістіть плакати в протилежних кінцях кабінету. На одному з них написано «згоден», на іншому - «не згоден». (Варіанти: на плакатах можуть бути викладені полярні позиції щодо проблеми: наприклад, «пробувати наркотики заборонено» і «пробувати наркотики дозволено всім»).
2. Вивісьте правила проведення вправи й обговоріть їх (викладені нижче).
3. Попросіть учасників стати біля відповідного плаката залежно від їхньої думки щодо обговорюваної проблеми.
4. Довільно виберіть кілька учасників і попросіть їх обгрунтувати свою позицію.
5. Після викладу різних точок зору запитайте, чи не змінив хто-небудь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плаката. Вони мають обґрунтувати причини свого переходу.
6. Запропонуйте учасникам назвати найбільш переконливу причину протилежної сторони.
Правила проведення вправи:
1. Говоріть по черзі. Не перебивайте один одного.
2. Не сперечайтесь одне з одним. Наводьте нові причини або ідеї.
3. Перейти від одного плаката до іншого можна в будь-який час. Будьте готові висловити причини зміни своєї позиції.
4. Вислухайте причини та ідеї інших. Якщо вас запитають, будьте готові відповісти, які інші причини або ідеї вам найбільше сподобалися.

ПРЕС-МЕТОД

            ПРЕС-метод слід використовувати тоді, коли виникають суперечливі питання та під час проведення вправ, у яких треба зайняти визначену позицію з обговорюваної проблеми.
Мета: цей метод дає учням змогу під час уроків вибирати аргументи або висловлювати свою думку з дискусійного питання. Метод допомагає учням пояснити свої думки та сформулювати їх у виразній і стислій формі.
Порядок проведення:
Роздайте матеріали, в яких зазначено чотири етапи ПРЕС-методу:

«МІКРОФОН»

            Метод «Мікрофон» дає змогу кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.
Уявіть, що у вас в руках мікрофон і саме вам потрібно висловити думку. Тому інші учні не можуть говорити, кричати з місця, оскільки право говорити має тільки той, у кого «символічний» мікрофон.

РОЗІГРУВАННЯ СИТУАЦІЇ ЗА РОЛЯМИ (ПРОГРАВАННЯ СЦЕНКИ)

Мета: розігрування ситуації за ролями — визначити ставлення до конкретноїситуації або проблеми, набути досвіду шляхом гри.
Рольова гра імітує реальність призначення ролей, які вам дісталися, та дає змогу діяти «як насправді». Ви можете розігрувати свої ситуації, в яких ви вже побували. Вона допомагає навчитися через досвід та почуття.
В ході рольової гри учасники «розігрують у ролях» певну проблему або ситуацію.
Імітація: учні реагують на конкретну проблему в рамках заданої програми. Хоча ці два підходи мають різноманітні характеристики, вони доповнюють один одного і мають на меті: подальший розвиток уяви і навиків критичного мислення; сприяння висловленню суджень та думок; виховання в учнів спроможності знаходити і розглядати альтернативні можливості дій; виховання співчуття до інших людей.
Порядок проведення:
1. Якщо рольову гру використовують у навчальному процесі, то така драматична вправа потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням.
2. Не чекайте відшліфованої гри з самого початку. Дайте учням можливість провести рольову гру та імітувати історичні й сучасні ситуації. Змінюйте види діяльності.

Висновки

            Суть інтерактивного навчання: навчальний процес організований так, що всіх учасників залучено до процесу пізнання, формування висновків, створення певного результату, де кожен робить індивідуальний внесок, обмінюється знаннями, ідеями, способами діяльності. Відбувається цей процес в атмосфері доброзичливості та взаємопідтримки. Це дозволяє не тільки отримати нові знання, а й розвиває пізнавальну діяльність, переводить її в більш високі форми кооперації та співробітництва.
            Інтерактивне навчання дозволяє розв'язати одразу кілька завдань: розвиває комунікативні вміння й навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечує виховне завдання, оскільки змушує працювати в команді, прислухатися до думки кожного. Використання інтерактиву знімає нервове напруження, дає можливість змінювати форми діяльності, переключати увагу на основні питання.
            Найбільш відомі форми інтерактивних методів - «велике коло», «вертушка», «акваріум», «дебати», «мозковий штурм», «Джиг-соу».
            Інтерактивні технології (ІТ) можна представити як різновид активних методів навчання. Але ми виділяємо їх в окремий розділ, щоб підкреслити важливу роль цих технологій у сучасній освіті.
            ІТ найбільше відповідають особистісно зорієнтованому підходу до навчання. В процесі застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри. Тому ІТ найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.

Список використаної літератури


1.             Андрєєва Н. Самостійна робота та елементи інтерактивної методики на уроках правознавства/Н. Андрєєва//Історія України. - 2005. - №40. - C. 21-24.
2.             Варзацька Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади/Л. Варзацька//Дивослово. - 2005. - № 2. - C. 5-19.
3.             Варшавська М. Методика використання елементів дискусії на інтерактивному уроці з історії /М. Варшавська//Історія України. - 2005. - № 43. - C. 14-17.
4.             Вінглівськт Н. Елементи інтерактивної методики-кожному уроку (система уроків за темою "Література середньовіччя"/Н. Вінглівськт//Тема. На допомогу вчителю зарубіжної літератури. - 2005. - № 3-4. - C. 149-162.
5.             Вінглівськт Н. Навчання у спілкуванні: З досвіду застосування інтерактивних методів на уроці літератури/Н.Вінглівськт//Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2005. - № 1. - C. 20-22.
6.             Вольфовська Т. Визначення рівня сформованості інтерактивних умінь особистості на етапах соціалізації/Т.Вольфовська//Педагогіка і психологія. - 2003. - № 3-4. - C. 141-148.
7.             Вольфовська Т. Становлення інтерактивних умінь як психологічна проблема інтеграції особистості в суспільне життя/Т.Вольфовська//Педагогіка і психологія. - 2002.- №4.
8.             Гаврилюк М.В. Розвивати творчу самостійність і пізнавальний інтерес учнів засобами інтерактивного навчання: Система уроків за романом Ф.М.Достоєвського "Злочин і кара"/ М.Гаврилюк//Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2004. - № 7. - C. 30-36.
9.             Гаврилюк М. Через інтерактивне навчання - до естетичного розвиненого учня/М.Гаврилюк//Тема. На допомогу вчителю зарубіжної літератури. - 2005. - № 3-4. - C. 41-43.
10.         Гейко І. Використання інтерактивних форм і методів навчання як засіб формування творчої особистості/І.Гейко//Історія України. - 2002. - № 37.- C.7-9.
11.         Глущенко Л.Є. Щоб навчання було цікавим: З практики його організації за інтерактивними технологіями/Є.Глущенко//Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2005. - № 9. - C. 16-22.
12.         Гукова О.О. Хіба кожного дня випадає білити паркани?: Інтерактивний урок за розділом "Чудовий маляр" книги Марка Твена "Пригоди Тома Сойєра"/О.Гукова//Зарубіжна література в школах України. - 2005. - № 4. - C. 49-50.
13.         Іванішена С. Форми та методи інтерактивного навчання/С.Іванішена//Початкова школа. - 2006. - № 3. - C. 9-11.
14.          Ісаєва О. Пасивне сприйняття чи інтерактивна форма вивчення зарубіжної літератури у старших класах?: Про способи активізації сприйняття шкільної лекції/О.Ісаєва//Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2002. - № 11. - С.9-11.
15.          Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання: Розвиток комунікативних і мовних умінь/Л.Кратасюк//Дивослово. - 2004. - № 10. - C. 2-11.
16.          Крутенко О.В. Інтерактивні форми роботи під час вивчення творів Е.Р.Рапсе "Пригоди барона Мюнхгаузена" та Р.Кіплінга "Мауглі". 5 клас:Уроки-тренінги/О.Крутенко//Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2004. - № 10. - C. 49-53.
17.          Куріцина М. "Відчуй себе інтелектуалом!":Інтеактивні технології в розвитку творчих здібностей учнів/М.Куріцина//Освіта . - 2005. - № 9. - C. 4-5.

                                                           Додаток 1
Зарубіжна література
Тема. Король комедії.
Мольєр (Жан Батист Поклен) – відомий комедіограф, актор, театральний діяч. Провідні поеми та художні особливості комедії Мольєра. Основні проблеми та конфлікти п’єси Мольєра «Міщанин-шляхтич».
Мета: подати творчу біографію Мольєра, показати зв’язок його творчості з класицизмом, розкрити естетичні принципи митця, розпочати роботу над вивченням п’єси «Міщанин-шляхтич», визначити основні конфлікти та проблеми твору;
розвивати вміння готувати повідомлення на літературну тему, аналізувати драматичний твір, навички інсценізації, коментованого читання, творче мислення учнів;
виховувати інтерес до творчості Мольєра, непримиренність до лицемірства, рабського приниження, марнославства.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Мольєра роботи Ш.Лебрена, тексти комедії «Міщанин-шляхтич» у перекладі І.Стейценка, таблиці, кросворди.

Найкраще, що я можу зробити, - це викривати у смішних зображеннях пороки мого часу.
Мольєр

Хід уроку:
Moliere_12
І. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями вчителя (Технологія «Вільний мікрофон»)

- Які 2 художні напрями панували у XVII столітті?
- Дайте їх визначення.
- Назвіть основні принципи класицизму.
- Сформулюйте основні положення трактату Н.Буало «Поетичне мистецтво».
- Яке вчення становить філософське підґрунтя класицизму?
- Назвіть представників класицизму у літературі та в інших видах мистецтва.
- За яких умов формувався класицизм у французькому мистецтві?

ІІ. Підготовка до сприйняття навчальної теми

Вступне слово учителя.
Творчість Мольєра пов’язана з розквітом у Франції художнього напряму класицизм. Його комедії були не тільки цікавими, а й повчальними. Беручи образи й сюжети для своїх комедій із сучасного йому життя, драматург показував людям їх самих з усіма їхніми пристрастями, вадами, помилками. Мольєр поєднав правила класицизму з традиціями народного театру, що надало його комедіям особливої життєвості та динамізму.

ІІІ. Оголошення теми, епіграфа уроку

ІV. Формування нових знань, умінь, навичок

1. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях Мольєра.

План розповіді
1. Народження майбутнього драматурга.

Некая акушерка... приняла 13 января 1622 года у милейшей госпожи Поклен, урожденной Крессе, первого ребенка — недоношенного младенца мужеского пола.
С уверенностью могу сказать, что если бы мне удалось объяснить почтенной повитухе, кого именно она принимает, возможно, что от волнения она причинила бы какой-нибудь вред младенцу, а с тем вместе и Франции.
И вот: на мне кафтан с громадными карманами, а в руке моей не стальное, а гусиное перо. Передо мной горят восковые свечи, и мозг мой воспален.
—  Сударыня! — говорю я.— Осторожнее поворачивайте младенца. Не забудьте, что он рожден ранее срока. Смерть этого младенца означала бы тяжелейшую утрату для вашей страны!
Мой бог! Госпожа Поклен родит другого.
Госпожа Поклен никогда более не родит такого, и никакая другая госпожа в течение нескольких столетий такого не родит.
Вы меня изумляете, сударь!
Я и сам изумлен. Поймите, что по происшествии трех веков, в далекой стране, я буду вспоминать о вас только потому, что вы сына господина Поклена держали в руках.
Я держала в руках и более знатных младенцев.
Что понимаете вы под словом — знатный? Этот младенец станет более известен, чем ныне царствующий король ваш Людовик XIII, он станет более знаменит, чем следующий король, а этого ко­роля, сударыня, назовут Людовик Великий, или Король-Солнце. <...>
...Ах, госпожа моя! Что вы толкуете мне о каких-то знатных младенцах, которых вы держали когда-то в руках! Поймите, что этот ребенок, которого вы принимаете сейчас в покленовском доме, есть не кто иной, как господин Мольер!
Ага! Вы поняли меня? Так будьте же осторожны, прошу вас! Скажите, он вскрикнул? Он дышит? Он живет! (Михайло Булгаков «Життя пана де Мольєра»)

2. Роки навчання.

3. Як Жан Батист Поклен став Мольєром.

Без излишней скромности группа наименовала будущий театр Блестящим театром, а все входящие в него назвали себя «Дети Семьи».
Жан Батист Поклен с момента основания «Блестящего театра» перестал существовать, и вместо него в мире появился Жан Батист Мольер. Откуда взялась эта новая фамилия? Это неизвестно. Некоторые объясняют, что Поклен воспользовался бродячим в театральных и музыкальных кругах псевдонимом, другие — что Жан Батист назвался Мольером по имени какой-то местности... Кто говорит, что он взял фамилию у одного писателя, скончавшегося в 1623 году... Словом, он стал — Мольером.

4. Мольєр на чолі «Блискучого театру».

5. Мольєр – драматург, актор, режисер.

6. Розквіт таланту.

7. Перша постановка п’єси «Міщанин-шляхтич»

 «Мещанин» был сыгран в Шамборе первый раз 14 октября 1670 года, и темный ужас охватил Мольера после представления: король не произнес ни одного слова по поводу пьесы. Прислуживая королю за торжественным ужином после спектакля в качестве камердинера, Мольер был полумертв. Молчание короля немедленно дало пышные результаты. Тут уж не осталось ни одного человека, который не изругал бы пьесу Мольера (не при короле, конечно).
16 октября состоялось второе представление, и опять на нем был король. По окончании спектакля он подозвал к себе Мольера.
–Я хотел вам сказать о вашей пьесе, Мольер,– начал король.
«Ну, убей меня!» – прочитали все в глазах Мольера.
–Я ничего не сказал вам после премьеры, оттого что еще немог составить о ней суждения. Ваши актеры слишком хорошо играют. Но теперь я вижу, что вы написали превосходную пьесу, и ниодна из ваших пьес не доставила мне такого удовольствия, как эта.
Лишь только король отпустил Мольера, как его окружили все придворные и стали осыпать пьесу похвалами. Замечено было, что больше всех его хвалил тот, кто накануне говорил, что Мольер исписался.

8. Переслідування митця церквою.

9. Остання вистава
Вечером на пале-рояльской сцене смешные доктора в черных колпаках и аптекари с клистирами посвящали воврачи бакалавра Аргана: Если хворый еле дышит И не может говорить!.. Бакалавр Мольер весело крикнул в ответ: Умный врач тотчас предпишет Кровь бедняге отворить! Два раза клялся бакалавр в верности медицинскому факультету, а когда президент потребовал третьей клятвы, бакалавр, ничего не ответив, неожиданно застонал и повалился в кресло. Актеры на сцене дрогнули и замялись: этого трюка не ждали, да и стон пока­зался натуральным.
Но тут бакалавр поднялся, рассмеялся и крикнул по латыни:
– Клянусь!
В партере ничего не заметили, и только некоторые актеры увидели, что лицо бакалавра изменилось в цвете, а на лбу у ней» выступил пот.

10. Останні роки драматурга.
2. Лекція вчителя.
Мольєр –блискучий майстер комедії, у створенні якої він спирався як на лі­тературні, так і на народні традиції. Ще в юності письменник захоплювався античною літературою, особливо комедіями Плавта і Теренція. В античних авторів він вчився способам узагальнення характерів і увиразненню комічних конфліктів, прийомам побудови композиції комедії та образної системи. Як класицист, Мольєр дотримувався жанрової ієрархії, в його комедіях порушувалися проблеми реального життя і діяли сучасні авторові герої. Письменник надавав перевагу зображенню якоїсь однієї провідної риси в персонажах (жадібність, лицемірство, марнославство).
Як і всі класицистичні образи, герої Мольєра –носії якоїсь однієї ідеї, вади чи пристрасті. Мові комедій Мольєра притаманні риси розмовного стилю. Персонажі чітко поділяються на позитивні і негативні, хоча Мольєр зробив крок до реалізму, створивши вперше в літературі багатозначний образ Дон Жуана. Основним критерієм оцінки персонажів у комедіях французького драматурга був розум, здоровий глузд. Герої зображувалися схематично, вони були статичними, універсальними типами, що також відповідало вимогам класицизму. Як і всі класицисти, Мольєр прагнув повчати людство. Він вважав свої п'єси та їх героїв моральним уроком суспільству.
У своїй творчості Мольєр звертався до досвіду Корнеля, Расіна, Скаррона та інших драматургів. В італійської комедії «масок» і комедії «дель арте» він навчився прийомам імпровізації, способам організації вистави, створенню правдивих характерів. В іспанській комедії інтриги Мольєра приваблювали захоплюючий сюжет, його логічний розвиток, психологічна мотивація поведінки пер­сонажів. А з фарсу, народного і давнього мистецтва, драматург брав комічні ситуації, теми, образи, що відзначалися великою достовірністю й життєвістю. Спираючись на традиції народного театру, Мольєр розробив своє розуміння природи та призначення сміху. На його думку, смішне слід видобувати із зображу­ваної дійсності, або навпаки –приносити туди сміх. Але сміх, який викликає комедія, цінний не тільки сам по собі: шляхом висміювання вад людей, за словами Мольєра, досягається їх виправлення, тому сміх набуває надзвичайного суспільного значення.
Французький комедіограф зробив низку важливих відкриттів, які стали но­вим кроком у розвитку жанру. Мольєр прагнув наблизити комедію до сучасно­сті, але водночас у конкретному він умів бачити типове, характерне для всього людства в усі часи. Його образи взяті безпосередньо з самого життя, вони правдиві й достовірні. Мольєр поєднав комедію характерів із комедією обставин. Він використовував у своїх п'єсах не тільки словесні засоби, а й співи, музику, танці, що обумовило появу опери та балету. Письменник умів майстерно з'єднати комічне і трагічне, що надавало його персонажам особливої привабливості й виразності.

3. Робота з таблицями («Робота в малих групах»).

Таблиця №1
Естетичні погляди Мольера
1.
Театр –дзеркало суспільства
2.
Велика виховна роль театру
3.
Дві мети комедії: розважати й повчати
4.
Завдання комедії –відображати вади людей взагалі і зокрема вади сучасників
5.
Природність і простота структури п'єси та гри акторів
6.
Сатира –більш активна сила у боротьбі з пороками, ніж трагедія
7.
Типізація характерів (художні образи –результат спостережень за сотнями людей)



Таблиця №2
Художні відкриття Мольєра
1.
Правдиве зображення характерів
2.
Дійові особи його п'єс –не міфічні та історичні герої, а люди зі звичайного життя
3.
Використання у п'єсах музики, співів, танців. Це сприяло народженню нових жанрів –опери та балету
4.
Використання досягнень народного мистецтва, що значно оживило комедію
5.
Створення двох типів комедії: комедії обставин («Смішні манірниці», «Витівки Скапена») і комедії характерів («Тартюф», «Дон Жуан», «Мізантроп»). Нерідко поєднував їх («Міщанин-шляхтич»)
6.
Порушення правил класицизму в інтересах п'єси
7.
Поєднання комічного і трагічного конфліктів
4. Історія створення п’єси «Міщанин-шляхтич» (Повідомлення учнів, «робота в домашніх групах»)
Серед кращих творінь Мольєра – п'єса «Мііцанип-шляхтич», яка вже понад 300 років не сходить зі світової сцени. її називають дзеркалом пороків дворянства та буржуазії.
Приводом для написання п'єси стала незлагода між королем Людовіком XIVі турецьким послом.
Театр Мольєра був придворним. Це означало, що драматург у деяких випадках повинен був писати п'єси за наказом короля.
1669 року король Людовік XIVприймав у своїй резиденції У Версалі турецьких послів на чолі із Солиманом-Агою. Турків змусили довго чекати, а потім прийняли їх у галереї Нового Палацу, що була прибрана надзвичайно розкішно. Король сидів на троні, а на вбранні короля було багато діамантів. Однак Солиман-Ага ніяк не виказав свого захоплення. У нього був такий вираз обличчя, начебто в Турції всі носять костюми з діамантами. Крім того, він насмілився порівняти кількість коштовностей на короні Франції з убранням коня його повелителя. Розгніваний король звелів тримати посла під домашнім арештом, а згодом вислав його із країни. Придумав він і публічну помсту. Король доручає Мольєру написати пародії на бучні турецькі церемонії. Так був створений «Міщанин-шляхтич». Однак Мольєр далеко вийшов за рамки королівського замовлення. Його хвилювала доля своєї країни, тому комедія стала пародією не стільки на турків, скільки на буржуа і дворянство Франції.
5. Інсценування уривка з книги М.Булгакова «Життя пана де Мольєра» («Робота в домашніх групах»)

1-й придворний. Поясніть мені, заради Бога, панове, що означають усі ці «галаба», «балаба», які вигукують турки? Що це таке?
2-й придворний. Це нісенітниця. Мольєр уже не може писати. У нього треба відібрати театр.
3-й придворний. Справді, «Міщанин-шляхтич» дуже слабка комедія, в ній зовсім нічого немає веселого.
Учитель. 16 жовтня у Пале-Роялі відбулася друга вистава комедії. І знову на ній був присутній король.
Мольєр (вбігає, лунають оплески). Води, води! (Йому дають води.) Ви чуєте? Чуєте? Король аплодує!
Актори. Король аплодує! Сам король устав із місця й аплодує! Швидше на сцену, там король!
Мольєр. Так, я чую, чую. Господи, поможи мені! Відкривайте завісу!
Король (велично входить). Пане Мольєр, я хотів вам дещо сказати з приводу вашої п'єси. Я нічого не сказав вам після першої прем'єри, оскільки ще не встиг скласти своє враження. Однак тепер я скажу. Ваші актори грають пречудово. А ви написали гарну п'єсу, жодний із ваших попередніх творів не справляв на мене такого враження, як «Міщанин-шляхтич».
Мольєр. Ваша світлосте, ваша світлосте... Ваша високосте... Актори і я, ваш покірний слуга, вдячні вам за нечувану честь, якою ви нагородили нас, відвідавши театр (низько вклоняється).
Король (дає гроші). Ось вам за вашу п'єсу. І пишіть далі. Сподіваюся, ви прославите у своїх творіннях мене і мій час (виходить, актори схиляються перед ним).

6. Словникова робота («Мозаїка»).
Літературні терміни:
Діалог (гр. dialogos– розмова, бесіда) – розмова двох та більше осіб. Головний засіб зображення в драматичних творах.
Дія, або акт –закінчена частина драматичного твору, завершена подією, яка зумовлює наступний розвиток сюжету. Під час вистави акти розмежовуються антрактами. У XVIIст. класицисти ввели обов'язкове розділення п'єси (трагедії) на 5 дій, або актів. Починаючи з XIXст. кількість актів залежить від бажання автора.
Драма (гр. drama–дія) – 1. Один із літературних родів, поряд з епосом і лірикою, здебільшого призначений для сценічного втілення; 2. П'єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі.
Жанр (від фр. genre– рід, вид) – спосіб класифікації творів, що належать до якогось одного літературного роду, але відрізняються засобами зображення дійсності.
Зав'язка – елемент сюжету, вихідний момент у розвитку дії художнього твору. 3. як правило, розпочинає основний конфлікт.
Інтрига (фр. intrique, під лат. Intrico–заплутую) –спосіб організації подій за допомогою складних, напружених перипетій, гострої боротьби мотивів, часто прихованих намірів.
Класицизм (від лат. Classicus– взірцевий) – художній напрям (течія) /мистецтві та літературі XVII– початку XIXст., для якого характерні висока громадянська тематика, суворе дотримання певних творчих норм і правил.
Комедія (rp. komodiaвідkomos–весела процесія з музикою, танцями і співами та ode–пісня) – драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині; характеризується жвавим сюжетом й переважно щасливим кінцем.
Композиція (лат. Composition– побудова, створення) – зумовлена змістом побудова художнього твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-поетичну цілісність.
Конфлікт (лат. conflictus–зіткнення, сутичка) – зіткнення протилежних інтересів, прагнень, учинків персонажів, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, супроводжуваних складними колізіями.
Корифей (від гр. koryphaios–вождь, предводитель)– 1. У давньогрецькій трагедії керівник хору або заспівувач; 2. Найвизначніший діяч у якійсь галузі науки, літератури, мистецтва.
Кульмінація (від лат. сиїтеп – вершина) – момент найвищого піднесення, напруження, розвитку конфлікту, вирішального зіткнення характерів; мить перелому в сюжеті, з якої починається розв'язка.
Монолог (від гр. mono– один, єдиний, logos–слово)– промова дійової особи, звернена до себе або інших осіб, іноді до глядача. Найчастіше застосовується в драматургії.
Напрям літературний – сукупність художньо-змістових та естетичних принципів і тенденцій, що характерні для творчості багатьох письменників певного періоду розвитку літературного процесу.
П'єса (фр. piece, букв, частина, шматок) –назва будь-якого драматичного твору незалежно від його жанрової приналежності (трагедія, комедія тощо).
Псевдонім (гр. pseudonymos–несправжньо іменований) –вигадане ім'я, під яким часто виступають письменники, художники й актори.
Ремарка (фр. Remarque– примітка) – авторське пояснення у драматичному творі стосовно умов та часу дії, зовнішнього вигляду та поведінки дійових осіб тощо. Ремарки виконують настановчу роль для режисерів і акторів, а читачам допомагають краще зрозуміти окремі сцени, епізоди, характери дійових осіб.
Репліка (лат. Replico– повертаю назад, відбиваю) – вислів одного з учасників драматичного діалогу або розмови, який є реакцією на чуже висловлювання.
Розв'язка –завершальний компонент сюжету; розв'язання конфлікту у творі художньої літератури. Розв'язка, як правило, визначається всім ходом розвитку дії і може бути раптовою, несподіваною. Порівняно з іншими елементами сюжету розв'язка відбувається дуже швидко і, як правило, подається наприкінці твору, хоча інколи, згідно з авторським задумом, може бути і на його початку.
Сюжет (фр. sujet–тема, предмет) –ланцюг подій у творі, через які письменник розкриває характери персонажів і зміст твору.
Тема (гр. thema–те, що лежить в основі) –коло подій, життєвих явищ, представлених у творі в органічному зв'язку з проблемою, яка з них постає і потребує осмислення.
Тип (гр. typos– відбиток, форма, взірець) – образ-персонаж літературного твору, який концентрує в собі риси характеру, спосіб мислення, світоглядні орієнтації певної групи людей або нації, залишаючись яскраво індивідуальним, неповторним.
Трагедія (гр. tragoedia, букв, козлина пісня) – драматичний твір, де розкриваються нерозв'язні моральні проблеми, що призводять, як правило, до загибелі персонажів.
Фарс (фр. farce, від лат. Farcio– начиняю, наповнюю) – різновид комедії, твір легкого змісту, в основі якого переважає комізм ситуацій.
Фінал (лат. Finalis–прикінцевий) –завершальна частина епічного та драматичного твору, де роз'яснюється смисл конфлікту та його розв'язка.
Ява –частина акту (дії) у драматичному творі, що визначається незмінним колом (кількістю) дійових осіб. Нова ява розпочинається з виходом зі сцени чи появою на ній нового персонажа.

7. Ідейний зміст комедії «Міщанин-шляхтич».
Евристична бесіда («Велике коло»).
- Визначте тему комедії.
- Чого в житті прагне досягти пан Жур ден?
- Що викликає у вас сміх?
- Як оточуючі ставляться до спроби Жур дена стати аристократом?
- Хто допомагає викрити Журдена і сприяє шлюбу Леонта з Люсіль?
- Як ви гадаєте, на чиєму боці автор?

V. Застосування знань, умінь, навичок
Підсумкова бесіда.
Кросворди(«Робота в парах»).


Розгадавши кросворд,
іназвіть ім’я творця французької комедії

1


















2


















3








4














5




















6







-          Панівний напрям французької літератури XVII ст.
-          Головний теоретик класицизму.
-          Французький король, який проголосив: «Держава – це я!»
-          Драматург, представник французького класицизму.
-          Засновник Французької Академії.
-          Класи цисти вважали, що … людини повинен перемагати пристрасті.
Відповіді: 1. Класицизм. 2. Буало. 3. Людовік. 4. Корнель. 5. Ришельє. 6. Розум.
Ключове слово – Мольєр.
Сучасники про Мольєра

Даремно заздрісна юрба
Хотіла б оганьбить, тупа,
Мольєр, твої найкращі твори, -
Навіки дивні чари їх,
Пройшовши крізь віки й простори,
В серцях відіб’ються людських.
У тебе муза недарма
Говорить правду жартома,
Для всіх людей благословенна.
І мова в тебе вся жива,
Але твої влучні слова –
Це справжня проповідь учена.
Облиш ти заздрощі юрбі.
Нехай вони кричать собі,
Що ти показуєш їх вади,
Що вірш не до вподоби їм.
Як хочеш ти на світ впливати,
Не потурай смакам чужим!

(Ніколя Буало-Депро)

Правильно розгадавши кросворд, ви зможете прочитати прізвище композитора,який написав музику до комедії «Міщанин-шляхтич»



2
3







1







4
5










































Відповіді: 1. Булгаков. 2. «Тартюф». 3. Люсіль. 4. Класицизм. 5. «Мізантроп».
Ключове слово – Люллі.

VI. Домашнє завдання

Дібрати цитати до характеристик Журдена, Доранта, Леонта («Робота в домашніх групах»).
Додаток 2
Тема.Міф про Прометея. Велич подвигу Прометея, його самопожертва заради людей.

Мета: ознайомити із давньогрецьким Міфом про Прометея, працювати над виразним читан­ням; скласти словничок «Герої давньогрецьких міфів»; вдосконалювати навички роботи з тек­стом, здійснювати міжпредметні та міжлітературні зв'язки.

Обладнання: зображення скульптури Ф. Г. Гордєєва «Прометей»;
ілюстрації до міфу,

Запуск програми.
Пошук теми "Прометей"

Как бесконечные звездные дали,
Мы би на яркость людей проверяли.
Прав лить горящий, презревший покой,
К людям летящий яркой звездой.
М. Добронравов

Ты добр –в том твой
смертельный грех.
Дж. Г. Байрон


ХІД УРОКУ
I. Актуалізація опорних знань
Перевірка домашнього завдання.
Читання власних міфів про виникнення будь-яких природних явищ («Робота в домашніх групах»).
II.    Мотивація навчальної діяльності
•  Що вам відомо про Прометея?
(Прометей – це титан, син богині справедливості і правосуддя Феміди та титана Іапета, якого Зевс ски­нув у Тартар. У суперечці між богами і людьми Прометей зайняв позицію захисника і покровителя людей, за що був тяжко покараний Зевсом.)
Цікаво!
У перекладі з грецької Prometheus означає «провидець».

III.    Вивчення нового матеріалу (використання комп’ютерних технологій)
1.    Учитель пропонує учням переглянути відеосюжет. Запуск програми.
2.    Перегляд текстового та відеоматеріалу "Греція", "Прометей".

3.    Складання словничка «Герої давньогрецьких міфів» («Мозаїка»)
Кронос – титан, батько Зевса.
Феміда – богиня правосуддя і справедливості.
Атлант, Менетій, Прометей, Епіметей – сини титана Сапета.
Афіна – богиня мудрості, ремесел та справедливої війни.
Гефест – бог ковальства.
Океан – найстарший син Урана і Геї.
Іо – аргоська царівна, перетворена ревнивою Герою на телицю.
Аргус – стооке чудовисько, що стерегло Іо.
Гермес – бог-вісник.
Гера – дружина Зевса, богиня шлюбу.
Мойри – богині долі.
Фетіда – богиня моря.
Ахіллес – син Фетіди і Пелея, найбільший герой Троянської війни.

4.    Бесіда («Велике коло»)
            Розкажіть, як жили люди до втручання Прометея. (Люди були кво­лі, беззахисні, лякливі, з острахом дивилися вони на навколишній світ. Жили вони, мов кроти, у підземних норах, їли лише траву та сире ко­ріння, не куштували м'яса, бо не знали мисливства.)
Чи піклувався про людей Зевс? (Ні, він був байдужий до їхньої долі.)
Хто вирішив прийти на допомогу людям? (Титан Прометей)
Чого навчив Прометей людей?
       Чому Зевс розгнівався на Прометея? (Прометей обдурив Зевса, об­равши для жертви богам кістки, прикриті лискучим жиром, а людям залишив м'ясо, сховане під тельбухами. Зевс обурився через те, що смертні їстимуть м'ясо, а на шану богам спалюватимуть кістки.)
       Якою була помста Зевса? (Він залишив людей без вогню. Вони жили у темних домівках, не могли зігрітися та приготувати їжу.)
       Як порушив заборону Зевса Прометей? (Він пробрався в палац Зевса та вкрав вогонь для людей.)

Цікаво!
Жителі острівної Греції і до цього часу переносять вогонь усередині стебла гігантського фенхеля. Порівняй з фрагментом з міфу: «Проме­тей піднявся на Олімп, запалив факел від вогняної сонячної колісниці, відколов від нього тліючу вуглинку та засунув її всередину стебла вели­чезного фенхеля».
5.      Робота з текстом («Робота у парах»)
•   Знайдіть цитату, в якій йдеться про покарання Прометея.
(«У шаленій нестямі Зевс звелів закути титана Прометея в кайдани і припнути на самому краї землі до стрімкої скелі, щоб відступник висів там довгі століття. Таку кару надумав Зевс останньому з роду титанів, що насмілився змагатися з ним і боронити слабосилих, нікчемних людей».
«Зевс вигадав йому ще тяжчу кару: знову висів Прометей, прикутий до Кавказької скелі, нестерпно палило його сонце, сікли дощі, шарпали люті вітри, і щодня прилітав туди величезний Зевсів орел, гострими пазурами розривав титанові груди та дзьобав йому печінку. За ніч кривава рана за­гоювалася, але наступного дня знову прилітав орел і знову люто шматував могутнє Прометеєве тіло».)
•Наведіть цитати, що свідчать про сміливість і незламність Прометея.
 («Страшні мої муки, та я не зрікаюся свого вчинку!»
«Я сам знесу свою кару».
«Хай Зевс безжурно живе на Олімпі!Хай тішиться своїми громами та сиплена землю вогняні блискавки. Але настане день, коли справдиться прокляття його батька Кроноса!»
«Хай Зевс і не сподівається зробити з мене такого прислужника. Я не проміняю свої страшні муки на ганебне рабство».
«Ненавиджу я всіх богів».
«Хай Зевс шаленіє, хай гримить з гніву і спалює скелі пекучим вогнем чи засипає крижаним снігом – все одно не вирве з моїх вуст жодного слова».
«Ці страшні муки тривали тисячоліття, але ніщо не могло здола­ти титана. Жодного разу не попросив пощади, не зрікся своєї приязні до смертних».)

6.       Бесіда («Мікрофон»)
Хто з героїв міфу співчуває Прометею? (Гефест, океаніди, Океан, Феміда)
Чому Зевс вирішив визволити Прометея? (Хотів дізнатися таємни­цю своєї смерті, яка була відома лише тираноборцю.)
У чому полягала ця таємниця? (Син Феміди, з якою збирався одружитися Зевс, повинен був бути сильнішим від свого батька. Якби весілля відбулося, Зевс загинув би від руки свого сина, так само, як і його батько Кронос.)
Хто зміг пом'якшити серце невблаганного Прометея і переконати його відкрити таємницю? (Це змогла зробити лише мати героя – Фе­міда, яка, гірко плачучи, просила його врятувати самого себе.)
Хто прийшов визволити титана? (Легендарний герой Геракл, за наказом Зевса, відшукав тираноборця, вбив орла та розірвав Прометеєві пута.)

7.     Міжпредметні зв'язки («Робота в малих групах»)
Відбиття міфологічного сюжету у скульптурі Ф. Г. Гордєєва «Прометей».
Розгляньте скульптуру.
Як скульптор передав хижість орла?
Як передано відчуття болю, страждань героя?
Які почуття викликає у вас ця скульптура?

IV. Висновки («Мікрофон»)
-       У чому полягає подвиг Прометея?
-       3 точки зору якого героя міфу доброта титана є його смертельним гріхом (за рядками з вірша Дж. Г. Байрона)?
-       Поясніть слова М. Добронравова. Чи можуть вони стосуватися осо­бистості Прометея?

V. Домашнє завдання
Скласти простий план міфу про Прометея.


Намалювати ілюстрації до міфу («Робота в домашніх групах»).

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Подписаться на: Сообщения (Atom)