Управління освіти і науки виконкому
Криворізької міської ради
Комунальний заклад «Інноваційно-методичний центр»
Відділ освіти виконкому Тернівської районної у місті ради
Моніторинг
оцінювання рівня знань учнів
із зарубіжної
літератури: реалії і перспективи
м. Кривий Ріг-2016
Комунальний заклад «Навчально-виховний
комплекс«Криворізька загальноосвітня школаI-II
ступенів-дошкільний навчальний заклад №83» Криворізької міської ради
Дніпропетровської області
У
методичному посібнику представлено напрямки, функції, технології впровадження
моніторингу, розміщені матеріали моніторингових досліджень із зарубіжної
літератури.
Посібник
рекомендований для використання у практиці вчителів гуманітарних дисциплін.
О.М.Павлиш
вчитель
російської мови
та
зарубіжної літератури
Зміст
|
Вступ………………………………………………………………
|
4
|
|
Зміст моніторингу………………………………………………..
|
5
|
|
Напрямки та
функції моніторингу…………………………….
|
6
|
|
Технології впровадження моніторингу якості освіти з базових дисциплін………………………………………………………….
|
7
|
|
Моніторинг якості освіти з
гуманітарних дисциплін………….
|
10
|
|
Критерії оцінювання навчальних
досягнень учнів із зарубіжної літератури у системі загальної освіти…………….
|
15
|
|
Висновок…………………………………………………………..
|
21
|
|
Список використаних джерел…………………………………...
|
22
|
Вступ
Ураховуючи
інтереси суспільства, Національна доктрина розвитку освіти визначає стратегічні
напрями і наголошує на необхідності «підвищення якості освіти, оновленні її
змісту та форм організації навчально-виховного процесу». Водночас держава бере на себе функції забезпечення
моніторингу освітнього процесу шляхом регулярного збору інформації,
об'єктивного аналізу та прийняття відповідних рішень.
Отже, основним засобом вивчення
якості шкільної освіти є моніторинг, система інструментарію якого здатна
оцінити ефективність освітнього процесу та передбачити подальші кроки до її
підвищення.
В організації моніторингу важливим є питання
періодичності проведення вимірів і циклічність, оскільки не всі показники мають
однакову динаміку. Деякі
з показників мають недостатню динаміку розвитку, тому немає необхідності
проводити часті заміри, інші - навпаки. На даному етапі підготовки моніторингу
освіти це розробка та добір відповідного діагностичного інструментарію: анкети
(для адміністрації, учителя, учня, батьків); рекомендації з проведення
діагностування; аналіз інформації, механізми обробки, збереження та
розповсюдження інформації.
Моніторинг формується як багаторівнева система
діагностичних процедур, що проводяться з використанням методик, які об'єктивно
висвітлюють показники якісної освіти. Але при аналізі інформації виокремлюються одиничні об'єкти
та найбільш суттєві зв'язки між ними, а також проводиться порівняння. У випадку
відсутності подібного порівняння система аналізу вважається закритою, і
навпаки. Необхідно відзначити, що кількісні виміри здійснюються будь-ким, а
якісні виміри - експертом у даній галузі. Одним з етапів процесу дослідження є
відповідна інтерпретація результатів дослідження фахівцями (переведення їх на
мову педагогіки, психології, управління) та підготовка відповідних
рекомендацій. Важливо, щоб оцінка (інтерпретація) була адекватною, справедливою
та об'єктивною.
Зміст моніторингу
Поняття
"моніторинг" увійшло в наше життя як необхідність. Слово
"моніторинг" походить від лат. "монітор" - той, що
попереджає, наглядає, нагадує. Оксфордський словник визначає моніторинг як
ретельне спостереження, контроль за роботою. Людство давно
"приміряло" моніторинг на себе. Його апробували в різних сферах та
напрямках, і ось нарешті він захопив і педагогів.
Основний зміст
моніторингу полягає в одержання інформації про стан освіти з метою прийняття
управлінських рішень щодо переведення її на якісно новий рівень.
Проводячи педагогічний
моніторинг, шкільна методична служба покликана не тільки зосереджуватись на
обробці отриманої інформації, а практично повинна досягти своєї домінуючої
функції – управлінської, тобто коригування та прогнозування результатів.
Моніторинг націлює на
постійне спостереження за будь-яким процесом з метою виявлення його
відповідності бажаному результату. Кожен учитель і учень повинні чітко
окреслити той бажаний результат (перспективну мету), на який вони вийдуть у
процесі співпраці. А мета одна: випускник повинен бути освіченою людиною. Для
того існує Школа.
Для керівника освітнього
закладу, а особливо для завуча, дуже важливо мати оперативну, об’єктивну
інформацію про дійсний стан навчального процесу. За необхідності це дозволить
йому своєчасно здійснити методичну підтримку і внести необхідні корективи. Таку
інформацію можуть надати регулярно здійснені моніторингові дослідження, які є
хорошим інструментом аналізу різноманітних сторін навчального процесу. Вони
дозволять одержати реальну картину результативності нововведень, напрямів плану
розвитку навчального закладу, від мети дослідження можна виділити
найрізноманітніші напрями моніторингу. Однак найважливішим з них було і
залишається визначення результативності навчального процесу.
Напрямки та функції
моніторингу
Залежно від мети
дослідження можна виділити такі напрямки моніторингу:
· діагностичний
моніторинг, основною метою якого є визначення рівня навичок учня залежно від їх
особистості;
· статистичний, який дає
можливість одночасно зняти показники за одним або кількома напрямками
діяльності освітнього закладу, порівняти отриманий результат з нормативом і
визначити відхилення від стандарту, здійснити аналіз і прийняти управлінське
рішення;
· змістовний (особистісно
орієнтований моніторинг, змістом якого є розвиток якостей особистості дитини,
тобто динаміка особистісного розвитку);
· супровідний педагогічний
моніторинг, який передбачає контроль на поточне коригування взаємодії вчителя й
учня в організації і здійснення навчально-виховного процесу.
Щоб освітній моніторинг
на шкільному рівні став реальним фактором управління, його потрібно
організувати таким чином, щоб він виконував наступні функції:
· інформаційну;
· діагностичну;
· прогнозуючу;
· управлінську;
· педагогічну.
Ідея моніторингу –
відстежити, скоригувати й отримати результат. Проведення управлінського
педагогічного моніторингу проходить три етапи:
· підготовчий;
· практичний;
· аналітичний.
Мета управлінського
супроводу полягає у створенні умов для оптимізації навчально-виховного процесу,
інноваційної освітньої діяльності педагогів, індивідуального розвитку учня.
Адміністрація закладу повинна під час моніторингу якості освіти сприяти
створенню гармонічних взаємин між дітьми, педагогами, батьками. Управлінський
супровід шкільного моніторингу повинен бути спрямований на поглиблення
професійної свідомості вчителя, має орієнтувати педагога на розширення
діапазону застосування інноваційних технологій навчання.
Проведення моніторингу
якості викладання відповідних предметів у навчальному закладі має на меті
аналіз стану викладання його, а також рівня компетентності учнів.
Завдання моніторингу
полягають у наданні методичної допомоги вчителям-предметникам, тобто виявленні
кращого педагогічного досвіду роботи вчителів-предметників та рекомендації його
до розповсюдження в педагогічному колективі.
Поняття
"моніторинг" увійшло в наше життя як необхідність. Слово
"моніторинг" походить від лат. "монітор" - той, що
попереджає, наглядає, нагадує. Оксфордський словник визначає моніторинг як
ретельне спостереження, контроль за роботою. Людство давно
"приміряло" моніторинг на себе. Його апробували в різних сферах та
напрямках, і ось нарешті він захопив і педагогів.
Основний зміст моніторингу
полягає в одержання інформації про стан освіти з метою прийняття управлінських
рішень щодо переведення її на якісно новий рівень.
Проводячи педагогічний
моніторинг, шкільна методична служба покликана не тільки зосереджуватись на
обробці отриманої інформації, а практично повинна досягти своєї домінуючої
функції – управлінської, тобто коригування та прогнозування результатів.
Моніторинг націлює на
постійне спостереження за будь-яким процесом з метою виявлення його
відповідності бажаному результату. Кожен учитель і учень повинні чітко
окреслити той бажаний результат (перспективну мету), на який вони вийдуть у
процесі співпраці. А мета одна: випускник повинен бути освіченою людиною. Для
того існує Школа.
Для керівника освітнього
закладу, а особливо для завуча, дуже важливо мати оперативну, об’єктивну
інформацію про дійсний стан навчального процесу. За необхідності це дозволить
йому своєчасно здійснити методичну підтримку і внести необхідні корективи. Таку
інформацію можуть надати регулярно здійснені моніторингові дослідження, які є
хорошим інструментом аналізу різноманітних сторін навчального процесу. Вони
дозволять одержати реальну картину результативності нововведень, напрямів плану
розвитку навчального закладу, від мети дослідження можна виділити найрізноманітніші
напрями моніторингу. Однак найважливішим з них було і залишається визначення
результативності навчального процесу.
Моніторинг якості освіти з гуманітарних дисциплін
Одним із важливих завдань шкільної
літературної освіти, визначених у сучасних нормативних документах і чинних
програмах, є спрямування навчально-виховного процесу на формування
компетентного, творчо мислячого читача, здатного до самостійної
аналітико-інтерпретаційної роботи з літературним твором у широкому
історико-культурному контексті. За такого підходу об’єктами першочергової уваги
є текст літературного твору як "іманентна сутність", а також образ
читача, який образно та критично сприймає прочитане з огляду на власний
життєвий досвід, мовну, читацьку, інтерпретаційну та інформаційну компетентність.
З-поміж проблем, що потребують
вирішення за умов переходу освіти до режиму розвивального навчання,
постає питання педагогічного контролю як ключового компонента
навчально-виховного процесу. Адже його результатом є оцінювання навчальної
успішності, що визначає співвіднесеність діяльності учнів із вимогами певної
педагогічної моделі й освітньої парадигми в цілому. На етапі оновлення
літературної освіти обговорюється можливість формування ефективних способів
оцінювання навчальних досягнень учнів, які забезпечать здатність до
"емоційної рефлексії" та цілісне сприйняття художнього твору.
Отже, оптимальність цілеспрямованого
вибору методів оцінювання, як традиційних, так і інноваційних, – тобто технологізація
оцінюванняє актуальною проблемою навчання літератури у школі.
Аналізуючи окреслену проблему, варто
зауважити про багатогранність розгляду її дослідниками – у
філософсько-освітньому й дидактичному, порівняльно-педагогічному та
психологічному, методичному аспектах .
Зокрема, значну
групу представили розвідки, у яких досліджено функції контролю та оцінювання в
навчально-виховному процесі, вимоги щодо формування знань, умінь і навичок,
методи навчального контролю, види робіт для оцінювання навчальної успішності в
умовах традиційної системи освіти (І.Кулібаба, І.Лернер, Є.Перовський,
М.Скаткін, С.Руновський та ін.). У цих працях розкрито методику проведення
різнотипного контролю знань, класифікованого за ознаками мети, міри охоплення,
періодичності проведення тощо. Поступово формувалася думка про те, що практика
традиційного навчання не завжди спиралася на об’єктивні методи педагогічного
діагностування й не здатна виявити динаміку змін у якості засвоєння вивченого.
Висловлювалося твердження про важливість застосування методик кількісного
формулювання педагогічних закономірностей, необхідність урахування
психологічних факторів (особистість учня і педагога у процесі навчання) тощо.
Інші дослідники проблеми навчального
контролю та оцінювання (Б.Ананьєв, Л.Божович та ін.) звернули увагу на
мотиваційний та виховний компонент контрольно-оцінювальної діяльності, вказуючи
на актуальність понять "рефлексія", "самооцінка".
До вирішення проблеми технологізації
оцінювання у ІІ пол. ХХ століття долучилися С.Архангельський,
В.Беспалько, Т.Ільїна, Н.Тализіна та інші. У їхніх працях розглянуто кількісно-якісні аспекти
оцінювальної діяльності, вказано на можливість використання
інформаційно-статистичних методів вимірювання навчальних досягнень
школярів. Завдяки виголошеним тезам було більш чітко сформульовано якісні
параметри навчальної діяльності школярів та її результатів, розроблено методики
контролю знань (покладені в основу т.з. комбінованих контрольних робіт,
укладених за рівнями та з урахуванням освітніх компетенцій).
У цей період активно вивчався
світовий досвід оцінювання якості шкільної освіти; при цьому було піддано
аналізу як змістові, так і технологічні його параметри.
На сучасному етапі розвитку теорії і
практики педагогічного оцінювання в Україні зовнішнє незалежне тестування стає
найважливішою складовою контрольно-оцінювальної системи, що виконує роль
головної функції моніторингу якості освіти.
До
фундаментальних праць з основ тестології американських дослідників (Н.Гронлунд,
А.Анастазі та ін.) долучилися дослідники Росії та України (В.Аванесов, І.Булах,
А.Майорова, Є.Леонова, Н.Пастушенко та ін.), спрямовуючи оцінювально-контрольну
діяльність на розроблення й використання тестів навчального призначення. Для
досягнення кожним учнем поставлених освітніх завдань активно використовується
систематика Б.Блума, що дає можливість чітко формулювати критерії оцінки якості
знань та об’єктивно оцінити компетентність суб’єкта навчання.
Таким чином,
тестування нині визнається як один із найбільш сучасних та об’єктивних методів
педагогічного діагностування і навчального контролю.
Представлений
матеріал є спробою систематизації контрольно-оцінювальних параметрів (зміст,
принципи, моделі, методи, різновиди, форми навчального контролю) в їх
взаємозв’язку, що сприятиме підвищенню ефективності навчальної діяльності
школярів із літератури та об’єктивності її оцінювання.
Проведемо порівняльний огляд
описаних у літературі методів виявлення рівня знань і вмінь школярів.
Найчастіше перевірка знань учнів з літератури відбувається у таких
формах: усна (т.з. "усне опитування"); письмова (у
вигляді письмової роботи); комбінована (залік,
інтерв’ювання чи співбесіда); тестова.
Іноді використовують також анкетування як додатковий
спосіб оцінювання результативності та успішності навчання. Зазначимо лише, що така форма
контролю оцінюється вербально, дає можливість визначити не стільки рівень
знань, а здебільшого – якість читання (у значенні "розуміння
прочитаного"), мотивацію навчання, ставлення до предмета тощо.
Усне опитування є традиційною і найдавнішою
формою проведення навчального оцінювання з літератури. Цей метод є важливим для
виміру рівня сформованості комунікативних навичок, розвитку мовлення, здатності
учня вести навчальну дискусію тощо. Проте воно є найбільш суб’єктивним, адже відсутні
чіткі критерії оцінювання, у ньому не дотримано принципів валідності (повноти
охоплення змісту вивченого) і надійності. Утакому разі неможливо виміряти
повноту і системність засвоєних учнем знань.
Письмова робота є не менш поширеним
інструментом вимірювання навчальних досягнень у письмові формі (твору, есе,
відповіді на запитання тощо). При цьому забезпечується більша об’єктивність, є
можливість проаналізувати рівень сформованості навичок письмового мовлення,
зрілості та самостійності мислення школяра. Разом із тим інтерпретація даних є
все ще суб’єктивною. Фактично, усне завдання виконується у письмовій формі,
тому залишається відкритим питання "валідності" змісту викладеного.
Цей спосіб контролю може бути використаний у вимірюванні рівня пізнавального
розвитку (знання тексту, теоретичних питань, біографічного контексту тощо),
навичок критичного мислення (структурування викладеного, рівень проблемності),
грамотності.
Варто зауважити, що найсучаснішою
формою письмової роботи, ураховуючи міжнародний освітній досвід, є есе як
коротка форма письмової перевірки рівня осмислення проблеми, вміння
висловлювати оригінальну думку. Формулювання та оголошення чітких інструкцій
для учнів у написанні есе, аналіз виконаних робіт з урахуванням чітких вимог –
спосіб підвищення об’єктивності методу оцінювання. У цьому сенсі цікавими є
висновки дослідника О.Ратушняка щодо правил написання старшокласниками
проблемних есе на уроках зарубіжної літератури. Автор дає жанрове
визначення учнівським творам – "есе-рукавичка", – доповнюючи загальні
рекомендації щодо написання творчої роботи чітким алгоритмом її виконання.
Іншою, часто вживаною в сучасній
шкільній практиці, є комбінована форма– залік, інтерв’ю чи
співбесіда. Такий контроль дещо нагадує усне опитування, проте
відрізняється від нього тим, що заліку передує ретельне планування бесіди,
підготовка її за планом. Контроль може відбуватися як в усній, так і письмовій
формі; його мета – одержання інформації про особистість респондента: знання і
поведінку, мову та ораторські вміння, рівень володіння матеріалом,
самостійність мислення, емоційно-особистісне ставлення до проблеми тощо.
Оптимальним у роботі сучасного
вчителя-словесника є оптимальне поєднання різних форм контролю з урахуванням
мети та формулювання очікуваних результатів і правильне їх використання у
навчально-виховному процесі.
Реалізація мети формування читацької компетенції школярів на уроках зарубіжної літератури потребує
розв’язання завдань розвивального характеру – навчання школярів визначати
національну своєрідність і загальнолюдську значущість літературних творів на
основі їх зіставлення із творами української літератури, іншими художніми
творами, комплексного розвитку мовлення і мислення учнів. Усе це має бути
відображено в системі контрольно-діагностичних процедур, спрямованих на
виявлення та об’єктивне оцінювання рівня навчальних досягнень школярів з
літератури. Тож завдання мають формуватися на основі такого:
· порівняння
та зіставлення літературних фактів, творів, художніх образів і деталей тощо;
· аналізу
образної тканини художнього твору, художньо-виражальних засобів у ньому;
· установлення
логічних зв’язків у творі та виокремлення важливих для осмислення авторського
задуму подій;
· розуміння
літературних фактів і вміння їх проаналізувати, інтерпретувати, оцінити,
використовуючи аргументи на підтвердження власної позиції;
· використання
елементів художньої (чи наукової – літературознавчої, лінгвістичної тощо)
творчості, дослідження, пошукової діяльності тощо.
Значну
увагу необхідно приділити аналізу ступеня розвитку в учнів загальної здатності
планувати і створювати алгоритм власної навчально-творчої діяльності; робити
висновки та аргументувати свій вибір; добирати додатковий матеріал для аналізу
тощо.
У зв’язку з цим останнім часом
обговорюється питання неможливості використання стандартизованих тестів з метою
оцінювання результатів сформованості важливих функціональних (предметних)
компетентностей. Раціональним механізмом вирішення подібних освітніх завдань
визнається портфель індивідуальних освітніх досягнень – "портфоліо"
школяра. Звісно, відсутність чіткого стандарту, наявність лише рекомендацій
щодо форми учнівського портофоліо та внутрішнього наповнення є значним
недоліком, що викликає суб’єктивний підхід до оцінювання портфоліо у прийнятті
важливих рішень.
Тож актуальним об’єктом сучасних
досліджень у навчанні літератури є портфоліо й есе як нетрадиційні інструменти
оцінювання навчальних результатів учнів.
Критерії оцінювання навчальних
досягнень учнів із зарубіжної літератури у системі загальної освіти
Головною метою вивчення
предмету„Зарубіжна література" в загальноосвітній школі є залучення учнів
до найвищих досягнень національної та світової літератури і культури,
національних і загальнолюдських духовних цінностей, розвиток творчих здібностей
учнів, виховання в них естетичного смаку, високої читацької та загальної
культури, вироблення вмінь самостійно ознайомлюватися зі зразками мистецтва
слова, свідомо сприймати втілені в них естетичні й духовні цінності.
Для
досягнення цієї мети слід вирішувати такі основні завдання:
·
формувати в
учнів уявлення про художню літературу як мистецтво слова, важливу складову
системи мистецтв і духовної культури українського та інших народів світу;
·
виховувати
повагу до духовних скарбів українського народу та всього людства, расову,
етнічну, соціальну, гендерну, релігійну, індивідуальну толерантність одночасно
з принциповим нонконформізмом, здатністю формувати, формулювати й активно
відстоювати власну точку зору, свою систему життєвих цінностей і пріоритетів,
прагнення мати ніким не нав'язане світобачення, не бути об'єктом маніпуляцій,
зберігати й примножувати кращі національні традиції, не сприймати культу сили й
переваги матеріальних цінностей над духовними;
·
навчати
школярів сукупності відомостей про вершинні явища українського та світового літературного
процесу, загальні закономірності його перебігу від найдавніших часів до
сьогодення;
·
давати
школярам оптимальний обсяг літературознавчих понять і термінів, потрібних для
повноцінного аналізу й інтерпретації художніх текстів, розуміння головних закономірностей
перебігу літературного процесу;
·
відпрацьовувати
з учнями вміння й навички аналізу й інтерпретації художнього тексту, здатність
сприймати його з урахуванням задуму й стилю автора, бачити кожен конкретний
твір у літературному, культурному та історичному контекстах;
·
навчати
школярів визначати національну своєрідність і загальнолюдську значущість
літературних творів, у тому числі шляхом зіставлення зі зразками різних
національних літератур та різних видів мистецтв;
·
розвивати
усне й писемне мовлення школярів, їхнє мислення (образне, асоціативне,
абстрактне, логічне тощо);
·
формувати в
учнів потребу в читанні літературних творів, здатність насолоджуватися
мистецтвом слова, засвоювати духовно-естетичний потенціал художньої літератури,
реалізувати його у власному житті;
·
відпрацьовувати
навички розрізнення явищ елітарної та масової культури;
·
прищеплювати
школярам високий естетичний смак.
Об'єктом вивчення в курсах української та зарубіжної
літератури є художній твір, його естетична природа та духовно-етична сутність.
Аналіз та інтерпретація літературного твору мають спиратися на ґрунтовне знання
тексту, докладний розгляд ключових епізодів, доречне цитування, виразне читання
окремих творів або їх фрагментів тощо. Теоретичні аспекти вивчення твору при
цьому слід розглядати не як самоціль, а як один із засобів визначення
своєрідності його поетики. На уроках зарубіжної літератури – з літературними творами, перекладеними українською
мовою, а за умови готовності школярів – мовою
оригіналу.
Моніторинг і оцінювання результативності навчання
належать до найважливіших аспектів навчального процесу і значною мірою
визначають його якість. На уроках літератури домінантною формою навчання і
здійснення контролю за досягнутими результатами є діалог, який відбувається на
всіх етапах навчальної діяльності і до якого учнів залучає вчитель, спонукаючи
розмірковувати, робити узагальнення і висновки, висловлювати власні думки,
оцінювати. Під час такого оцінювання обов'язковим має стати контроль за
прочитанням кожним учнем програмових творів, визначення рівня засвоєння їхнього
змісту та вироблення вмінь і навичок їхнього аналізу й інтерпретації, перевірка
виконання усних і письмових робіт.
Оцінювання навчальних досягнень учнів із зарубіжної літератури має здійснюватися за такими критеріями:
|
Рівні навчальних досягнень
|
Бали
|
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
|
|
I. Початковий
|
1
|
Учень
(учениця) на елементарному рівні відтворює матеріал, називаючи окремий
літературний факт або явище (автора й назву твору, окремих літературних
персонажів тощо)
|
|
2
|
Учень
(учениця) розуміє навчальний матеріал і може відтворити фрагмент із нього
окремим реченням (називає окремі факти з життя та творчості письменника,
головних персонажів твору, упізнає за описом окремого персонажа твору,
упізнає, з якого твору взято уривок тощо)
|
|
|
3
|
Учень
(учениця) розуміє навчальний матеріал і за допомогою вчителя дає відповідь у
формі висловлювання (відтворює зміст у певній послідовності, називає на
репродуктивному рівні жанр твору, упізнає літературний факт за описом або
визначенням)
|
|
|
II. Середній
|
4
|
Учень
(учениця) має уявлення про зміст твору, може переказати незначну його частину
та з допомогою вчителя визначає основні сюжетні елементи, на репродуктивному
рівні відтворює фактичний матеріал
|
|
5
|
Учень
(учениця) знає зміст твору, переказує окрему його частину, знаходить у тексті
приклади відповідно до сформульованого завдання, висловлює оцінювальне
судження й доводить його одним-двома аргументами, завершує відповідь простим
узагальненням, дає визначення літературних термінів
|
|
|
6
|
Учень
(учениця) знає зміст твору, може переказати його значну частину, з допомогою
вчителя виділяє головні епізоди, уміє формулювати думки, називає риси
характеру літературних героїв, установлює окремі причинно-наслідкові зв'язки,
дає визначення літературних термінів за прикладами
|
|
|
ІІІ. Достатній
|
7
|
Учень
(учениця) володіє матеріалом і навичками аналізу літературного твору за
поданим учителем зразком, наводить окремі приклади з тексту
|
|
8
|
Учень
(учениця) володіє матеріалом, за зразком аналізує текст, виправляє допущені
помилки, добирає докази на підтвердження висловленої думки, застосовує відомі
факти, поняття для виконання стандартних навчальних завдань
|
|
|
9
|
Учень
(учениця) володіє матеріалом та навичками комплексного аналізу літературного
твору, застосовує теорію в конкретних ситуаціях, демонструє правильне
застосування матеріалу, складає порівняльні характеристики, добирає аргументи
на підтвердження власних міркувань
|
|
|
ІV. Високий
|
10
|
Учень
(учениця) володіє матеріалом і навичками комплексного аналізу літературного
твору, виявляє початкові творчі здібності, самостійно оцінює літературні
явища, працює з різними джерелами інформації, систематизує, узагальнює та
творчо використовує дібраний матеріал
|
|
11
|
Учень
(учениця) на високому рівні володіє матеріалом, уміннями й навичками
комплексного аналізу художнього твору, використовує засвоєні факти для
виконання нестандартних завдань, самостійно формулює проблему й вирішує шляхи
її розвязання, висловлює власні думки, самостійно оцінює явища літератури та
культури, виявляючи власну позицію щодо них
|
|
|
12
|
Учень
(учениця) вільно володіє матеріалом та навичками текстуального аналізу
літературного твору, виявляє особливі творчі здібності та здатність до
оригінальних рішень різноманітних навчальних завдань, до перенесення набутих
знань і вмінь на нестандартні ситуації, має схильність до літературної
творчості
|
Висновок
Сьогодні
перед суспільством взагалі і перед школою зокрема, як ніколи, гостро стоїть
завдання осмислення та пізнання буття, створення нової філософії освіти,
відкритої до таємниць життя людини, її прагнень, життєвого потенціалу. Мова йде про створення
нової освітньої школи України ХХІ століття, школи, яка виховує творчу
особистість, створює умови для її повноцінного фізичного, інтелектуального,
духовного розвитку, для примноження культури та духовності.
Щоб
бути гідною України ХХІ століття, освіта повинна бути націленою на майбутнє, на
розв’язання проблем століття, розвиток творчих здібностей учнів, формування у
них загальнолюдської культури, гуманних способів розв’язання світових проблем. Адже від сучасного
випускника вимагається осмислено діяти в ситуації життєвого вибору, свідомо
ставити перед собою завдання, досягати власної мети, діяти продуктивно в усіх
життєвих сферах.
Таким чином, наукова організація моніторингу якості
освіти дає можливість приймати відповідні управлінські рішення та прогнозувати
навчально-виховні ситуації на наступний навчальний рік; оперативно втручатися і
вносити відповідні корективи до педагогічного процесу; конкретно планувати
роботу з відповідноїпроблеми з учителями та учнями; створювати умови дляпорівняннявласної
оцінки діяльності педагогічного колективу з незалежною оцінкою.
Список використаних джерел
1. Булах І.Є. Історія розвитку та сучасний стан педагогічної
тестології/І.Є.Булах. – К.: ЦМК МОЗ України, 1994.-21с.
2. Дем’яненко
О.О. Про методи оцінювання навчальних досягнень школярів з літератури і тести навчального
призначення/О.О. Дем’яненко//Зарубіжна література. – 2008. – №9. – С.
12-14.
3. Дем’яненко
О.О. Тестові завдання та їх використання на уроках/О.О. Дем’яненко//Всесвітня
література. – 2002. – №10. – С.54-55.
4. Дичківська
І.М. Інноваційні педагогічні технології [Текст]: навчальний
посібник/І.М.Дичківська. – К.:Академвидав, 2004. – 218 с.
5. Загвоздкін
В.К. Портфель індивідуальних навчальних досягнень – щось більше, ніж просто
альтернативний спосіб оцінки/В.К.Загвоздкін//Шкільні технології. – 2004. – №3.
– С. 32-36.
6. Игненкамп
К. Педагогическая диагностика; пер. с нем./ К.Ингенкамп. – М.:Педагогика,
1991. – 240 с.
7. Конструювання
тестів. Курс лекцій:навч. посібник/ Л.О.Кухар, В.П.Сергієнко. – Луцьк,
2010. – С.82-96.
8. Крупеніна Н. Моніторинг
у середньому загальноосвітньому закладі // Управління освітою. – 2002. - №2. –
С. 9.
9. Лукіна Т. Моніторинг
якості освіти. Теорія і практика. - К.: Видавничий дім "Шкільний
світ", 2006.
10. Михайлычев
Е.А. Тесты и опросные методики в педагогической диагностике за рубежом во ІІ
половине ХХ века. Типология тестов и тенденции их разработки/ Михайлычев Е.А.,
Карпова Г.Ф., Леонова Е.Е.// Педагогическая диагностика. – 2007. – №4. –
С.3-6.
11. Назарова
Т.С. Педагогические технологии:новый этап эволюции?/Т.С.Назарова//Педагогика. –
1997. – №3. – С.23-28.
Комментариев нет:
Отправить комментарий